Урок 9
Тема (9, 10): Навчання та пам’ять, сон, біоритми
1. Навчання
Навчання - це досить постійні зміни поведінки, що відбуваються в результаті накопичення досвіду. Стійкість набутих форм поведінки залежить від пам'яті, яка зберігає отриману інформацію.
Розрізняють такі види навчання: закарбування (імпринтинг), звикання, навчання шляхом «спроб і помилок», латентне навчання, осяяння (інсайт). Роздивимося їх детальніше.
Види навчання
1) Імпринтинг, або закарбування, - це властивість новонароджених і немовлят під час розвитку аналізаторів фіксувати в пам'яті образи своїх батьків, оточення тощо. Вони не лише запам'ятовують образ матері, розрізняють його з-поміж інших, а й цілісну поведінку батьків, різні події, які приносять задоволення або ж небезпеку, а й відтворюють їх із дивовижною точністю. У подальшому ця набута форма поведінки перетворюється на вищий рівень - складну умовнорефлекторну діяльність.
2) Звикання - відсутність реакції на певний стимул. Його можна виробити в результаті тривалого повторення стимулів, які не підкріплюються покаранням або заохоченням. З цим ми часто зустрічаємося у житті. Якщо хтось обіцяє, але не виконує обіцяного, ми звикаємо і з часом не реагуємо на обіцянку.
3) Навчання шляхом «спроб і помилок» детально описав американський психолог Е. Торндайк. Наприклад, щоб навчитися бездоганно плавати, доводиться здійснювати безліч спроб, допускаючи й помилки. З часом досвіду стає більше та відповідно й помилок допускається менше. Цим методом іноді користуються творчі люди: вчені, художники, шукаючи шлях правильного розв'язання проблеми.
4) Приховане, або латентне, навчання спрямоване на задоволення безпосередньої потреби, наприклад у додаткових знаннях. Під час читання науково-популярного журналу або участі в гуртках за інтересами ми отримуємо інформацію, яка, на перший погляд, ніби другорядна, але з часом може мати життєво або професійно важливе значення.
5) Осяяння (інсайт) - це вища форма навчання, основою якого є здогадка, раптове розуміння істотного у структурі, ситуації в цілому. За допомогою такого навчання ми маємо здатність осмислено розв'язувати проблему.
2. Пам'ять
Пам'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.
Матеріальною основою процесів пам'яті є здатність кори головного мозку утворювати тимчасові нервові зв'язки, зберігати, закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень. Запам'ятовування і зберігання ґрунтуються на утворенні й закріпленні тимчасових нервових зв'язків, а забування — на їх гальмуванні.
Запам’ятовування – це закріплення в пам’яті певних знань.
Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості значно довше ніж нецікаве.
Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.
Умовами успішного запам’ятовування є:
- багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;
- розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;
- розуміння тощо.
Відтворення – один із головних процесів пом’яті. Воно є показником міцності запам’ятовування і водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв’язків у корі великих півкуль головного мозку.
Найпростіша форма відтворення – впізнавання.
Впізнавання – це відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів. Впізнавання буває повним і неповним.
Складнішою формою відтворення є згадування. Особливість згадування полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється. Від уміння пригадувати залежить ефективність використання набутих знань, розвиток пам’яті як психічного процесу взагалі.
Забування – процес, зворотній у запам’ятовуванні і пролягає у згасанні тимчасових нервових зв’язків. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не використовуються і не повторюються, то вони поступово забуваються. Причиною, яка погіршує запам’ятовування може бути негативна індукція, зумовлена змістом матеріалу. Схожий, складний матеріал попереднього заняття ускладнює утворення нових тимчасових нервових зв’язків, знижує ефективність запам’ятовування.
Види пам'яті
1) Моторна (рухова) - це запам'ятовування, зберігання та відтворення різних рухів. Вона є підґрунтям для формування різного роду трудових та практичних навичок, у тому числі навичок ходьби, письма тощо.
2) Образна - це пам'ять на уявлення, картини природи та життя, а також звуки, запахи, смаки тощо. Сутність її полягає в тому, що сприйняте раніше відтворюється потім у формі уявлень.
3) Словесно-логічна (змістова) - вид пам'яті, яка виявляється в запам'ятанні думок, понять, суджень, умовиводів, які відображають предмети та явища в їхніх істотних зв'язках і відношеннях.
4) Емоційна - це пам'ять на емоції та почуття. Вона полягає у здатності запам'ятовувати та відтворювати почуття.
За тривалістю збереження інформації розрізняють
1) Сенсорна пам'ять - триває 0,2–0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні;
2) Короткочасна пам'ять - забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу — від кількох секунд до хвилини. Є практично повністю автоматичною і працює без будь-якої свідомої установки на запам'ятовування. Людина може охопити поглядом близько семи предметів, запам'ятовуючи у середньому від п'яти до дев'яти одиниць інформації, які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхнього пред'явлення. Тому, обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної пам'яті становить (7±2) елементи.
3) Довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу. Встановлено що інформація найкраще запам'ятовується, якщо до неї повертатися через визначені проміжки часу. Перший становить 15–20 хв, що зв'язано з роботою короткочасної пам'яті. Через дві години в людини включаються функції довгострокової пам'яті. Найкраще повернутися до вивченого через вісім годин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися як новий.
4) Оперативна (короткочасна, безпосередня, робоча) пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.
Як уникнути погіршення пам'яті
3. Сон
Сон — періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.
Основна функція сну — це відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку, як вважали раніше. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам'ять.
Активність нейронів у різних відділах кори великого мозку і глибинних структурах мозку під час сну лишається практично такою ж, як і при неспанні.
Безпосередньо перед сном наступає стан сонливості, зниження активності мозку, для якого характерні:
- зниження рівня свідомості;
- позіхання;
- пониження чутливості сенсорних систем;
- зменшення частоти серцевих скорочень;
- зниження секреторної діяльності залоз (слинних → сухість слизової рота; слізних → печіння очей, "злипання повік")
Природний сон включає два різні стани (фази) — повільний сон (повільноколивний, ортодоксальний, синхронізований, спокійний, теленцефалічний сон, сон без швидких рухів очей) і швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований, активований, ромбенцефалічний, сон з швидкими рухами очей, REM Sleep).
Повільний сон
При засинанні людина занурюється в повільний сон, послідовно проходячи 4 стадії:
1) дрімоту
2) поверхневий сон
3) сон помірної глибини
4) глибокий сон
Психічна активність в повільному сні представлена уривчастими неемоційними думками, а час, проведений у сні, зазвичай недооцінюється. У молодих здорових людей поверхневий сон займає біля половини часу усього нічного сну, а глибокий сон 20–25 %.
Парадоксальний (швидкий) сон
Повільний сон завершується зміною пози, після чого слідує різкий перехід в фазу парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронізація, тобто високовольтна повільна активність зміняється швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла і виникають швидкі рухи очей. Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок, у чоловіків (будь-якого віку) виникає ерекція. При пробудженні під час парадоксального сну піддослідні у 80% випадків повідомляють про переживання емоційно забарвлених сновидінь, а час перебування у сні часто переоцінюється. Фаза парадоксального сну займає близько 20% часу сну.
Повільний сон і наступний за ним парадоксальний сон формують цикл з періодом близько 1,5 години. Нормальний нічний сон складається з 4-6 таких циклів
Тривалість сну зазвичай становить 6 — 8 годин на добу, але можливі зміни в достатньо широких межах (4–10 годин). При порушеннях сну його тривалість може становити від декількох хвилин до декількох діб.
Дітям потрібно більше спати для того, щоб нормально розвиватися: до 18 годин для новонароджених. Дослідження говорять, що дітям шкільного віку потрібно приблизно від 10 до 11 годин сну.
Сновидіння — особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів. Людина, котра спить, як правило, не розуміє, що знаходиться уві сні й тому не має змоги контролювати хід подій сну. Довільне пробудження зустрічається дуже рідко.
Наука, що вивчає сни й сновидіння, називається онейрологією. Сновидіння пов'язані з REM-фазою (періодом швидкого руху очей уві сні), що наступає приблизно через кожні 90 хвилин.
Особливим типом сновидінь є так званий свідомий сон — сон, у якому людина усвідомлює, що спить, і таким чином може контролювати ситуацію уві сні. Свідомі сни вирізняються неймовірною реальністю відчуттів і можливістю робити в них що завгодно.
4. Біоритми
Біоритмами називаються ритми фізіологічних процесів, властиві усім живим організмам. Їхній характер завжди індивідуальний.
У залежності від характеру біоритмів людей можна розділити на 5 біоритмічних типів:
1) "Сови", що пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері і вночі;
2) "Жайворонки" - рано встають, найбільш активні ранком;
3) Слабко виражений ранковий тип;
4) "Голуби", однаково активні в різний час доби;
5) Слабко виражений вечірній тип.
За інтервалом повторення розрізняють біоритми:
- добові (сон-неспання),
- сезонні (набирання чи скидання ваги),
- місячні (менструальний цикл у жінок),
- річні (народження потомства),
- багаторічні біоритми.
Усі біологічні ритми за частотою повторення циклу поділяються на три групи:
- ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал (ритми скорочення м'язів, дихання, біохімічних реакцій);
- ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб (зміна сну та бадьорості, активності і спокою, коливання артеріального тиску і температури тіла);
- ритми низької частоти (зміна метаболізму живих організмів протягом року) пов'язані з сезонними явищами: зміною температурного, світлового та режиму вологості.
За чинниками біологічні ритми поділяються на:
- зовнішні
- внутрішні.
Значення біоритмів для організму людини
Без біоритмів неможливо нормальна взаємодія систем організму. Тому по них можна судити про загальний стан організму. Якщо біоритм порушується, значить починається патологія.
Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають залежність захворюваності від часу року. Багато хто з нас, напевно, зауважували, що восени й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунка, алергії і ревматизму.
Режим праці і відпочинку повинні відповідати хронотипу. "Жайворонкам" не рекомендується працювати у вечірню зміну чи по ночах, тому що може порушитися синхронність дії біоритмів організму. Результат - різке погіршення стану здоров'я. Збій біоритмів може відбутися і коли людина різко змінює режим праці і відпочинку. Наприклад, при переході на позмінну роботу чи роботу повну цілодобову.
Окреме питання - робота в незвичних кліматичних умовах. У пошуках роботи вас може занести в іншу кліматичну зону - можливо, навіть у Заполяр’я чи тропіки. Не можна недооцінювати шкоду від настільки необачних змін. Адже організму доводиться пристосовуватися до незвичного атмосферного тиску, вологості, температури і - саме головне - годинному поясу. Ось тут і підстерігають збої біоритмів.
Наслідки порушення синхронності біоритмів
Насамперед, різко погіршується самопочуття і слабшає імунітет. Дуже часто в людей, що відносяться до ранкових типів, але працюють вночі чи протягом доби, порушується діяльність серцево-судинної системи і терморегуляція. Вони постійно почувають втому, слабість, легкозбуджувані, їх організм не відновлюється під час відпочинку. Крім того, вони частіше, ніж інші, стають "жертвами" загострень хронічних хвороб і простудних захворювань - ОРЗ, грипу, бронхіту. Вчені називають це явище "станом біологічного нездоров'я".
При акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травний систем, терморегуляції. Деякі люди неадекватно сприймають зовнішні явища. Такого ж порушення виникають на початку після переходу на вечірню, нічну, добову і трьохзмінну роботу.
У сучасній медицині виник новий напрямок - хрономедицина, що вивчає біоритми різних захворювань і розробляє методи ефективного впливу на хворобу з їх обліком. Нею уже виділені два основних положення, що полягають у наступному:
- з огляду на особливості біоритму хвороби, хворим призначають прийом ліків і фізіотерапевтичних процедур у період найбільшої активності хворих органів. Це дозволяє досягати лікування набагато меншими дозами лікарських засобів, що приводить і до зниження побічних ефектів хіміотерапії.
- хворому вводять ліки чи виконують фізіотерапевтичні процедури за якийсь час до загострення хвороби, наприклад, проведення сеансу нагромадження вуглекислоти до настання астматичного приступу може взагалі ліквідувати його.
Взагалі, вчені до дійсного часу знайшли в людини більш 300 ритмічно мінливих функцій протягом 24 годин.
Пройдіть тестування за відеороликами. зробіть для себе висновки
https://www.youtube.com/watch?v=DNOzkEK7Ams - загальний тест
https://www.youtube.com/watch?v=Tc2E-kc8TO0 - тест на аудіальну пам'ять
https://www.youtube.com/watch?v=E9eV1XvBgDk - тест на зорову пам'ять
6. Домашнє завдання
1) Зробити конспект
2) Підберіть інформацію щодо методик покращення пам'яті (за бажанням, на поштову адресу Tonks1511@gmail.com)
3) Вконати тестові завдання
Код доступу 617843
посилання
join.naurok.ua
join.naurok.ua
Увага!!! Тест активний до 25 квітня до 15.00
Немає коментарів:
Дописати коментар