Урок 10
Тема (11, 12): Мислення та свідомість. Мова.
1. Мислення
Мислення – це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях.
Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам і інтересам.
Коли дитина нагромаджує досвід практичних дій, її мислення відбувається за допомогою образів. Замість того щоб здійснювати реальні спроби, вона виконує їх розумово, уявляючи собі можливі дії й результати (процес інтеріоризації). Так виникає наочно-образне мислення. Дуже важливим у цьому процесі є виникнення в мисленні дитини так званої знакової функції - розуміння того, що певні речі та дії можуть використовуватися для визначення інших, служити їхніми замінниками.
Види мислення
1) Наочно-дійове мислення полягає в тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту. Так, у ранньому віці діти виявляють здатність до аналізу і синтезу, коли сприймають предмети в певний момент і мають можливість оперувати ними.
2) Наочно-образне мислення - це вид мислення, який відбувається на основі образів уявлень, перетворення ситуації в план образів. Цей різновид мислення виявляють поети, художники, архітектори, парфумери, модельєри. Значення цього мислення полягає в тому, що за його допомогою повніше відтворюється різноманітність характеристик об'єкта, відбувається встановлення незвичних поєднань предметів та їхніх властивостей. У простій формі це мислення виникає в дошкільному віці. Дошкільники мислять образами.
3) Абстрактне (словесно-логічне) мислення - відбувається з опорою на поняття, судження, з допомогою логіки, не використовуючи емпіричних даних. Р. Декарт висловив таку думку: "Я мислю, отже, я існую". Цими словами вчений наголошує на провідній ролі у психічній діяльності мислення, і саме словесно-логічного.
Типи мислення
1) Теоретичне мислення — це навчання законів та правил, зв’язків на рівні закономірностей і тенденцій. Теоретичне мисленням порівнюють з емпіричним. Але вони відрізняються за характером узагальнень. Так, в теоретичному мисленні має місце узагальнення абстрактних понять, а в емпіричному виділення ознак через порівняння.
2) Практичне мислення — це процес фізичної реалізації знань у щось матеріальне. Іноді може бути складнішим, за теоретичне мислення, адже часто розгортається при екстремальних обставинах і при відсутності умов для перевірки гіпотези.
3) Логічне мислення — тут наголос іде на поняття судження. Логіка, як уміння думати послідовно й несуперечливо потрібна нам у житті від простих задач, щось вибрати собі у магазині, переконувати аргументовано спів бесідників, до вирішення складних технічних і напружених бізнес задач. Логічне мислення, вважаємо є підґрунтям критичного мислення та аналітичного мислення.
4) У психології розрізняють ще аутистичне мислення, пов’язане з реалізацією власних бажань та намірів.
5) Егоцентричне мислення — його характерна ознака, нездатність ставити себе на місце інших.
6) Особливостю аналітичного мислення є обов’язковий аналіз ситуації з ретельним обмірковуванням та зважуванням всіх «за і проти», з подальшим ухваленням незалежного рішення чи видачі якогось результату.
7) Головним чином критичному мисленню притаманні усвідомленість та самовдосконалення.
8) Репродуктивне мислення — це вид мислення, яке забезпечує рішення задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів. Нове завдання співвідноситься з уже відомою схемою рішення. Тим не менше репродуктивне мислення завжди вимагає виявлення певного рівня самостійності.
9) Продуктивне мислення — це творче мислення. У творчому мисленні домінують наступні особливості: оригінальність вирішення проблеми, семантична гнучкість, що дозволяє бачити об’єкт під новим кутом зору, образна адаптивна гнучкість, яка робить можливим трансформацію об’єкта з розвитком потреби в його пізнанні, семантично спонтанна гнучкість продукування різноманітних ідей щодо невизначених ситуацій. Отже, у цьому типі мислення найкраще виявляються інтелектуальні здібності людини, і її творчий потенціал, швидкість темпу засвоєння знань та оперування ними.
Мислення можливе завдяки сигнальним системам:
1) Перша сигнальна система — це діяльність великих півкуль головного мозку, за допомогою якої формуються і здійснюються умовні рефлекси на реальні матеріальні подразники. Забезпечує конкретне предметне мислення. Притаманна як людині так і тваринам.
2) Друга сигнальна система — це діяльність великих півкуль мозку людини, яка забезпечує формування й здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали. Притаманна лише людині. Найважливішим її компонентом є членороздільна мова.
В процесі мислення виконується наступна послідовність розумових операцій: аналіз - синтез - порівняння - узагальнення - абстрагування.
За аналіз, логіка, конкретність, раціональність, сприйняття часу, швидке розвязування задач відповідає ліва півкуля. За творчість - права.
2. Свідомість
Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей. Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає.
Свідомість є своєрідним поєднанням усіх найпростіших форм відображення реальності (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять, почуттів, дій), такою формою відображення реальності, для якої властиве узагальнення, і в якій з найбільшою повнотою відображено те, що є для людини специфічне порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов'язана з мовою.
Свідомість є своєрідним поєднанням усіх найпростіших форм відображення реальності (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять, почуттів, дій), такою формою відображення реальності, для якої властиве узагальнення, і в якій з найбільшою повнотою відображено те, що є для людини специфічне порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов'язана з мовою.
Складові психіки людини
Ознаками свідомості є:
1) Здатність людини сприймати і відображати саму себе
2) Мисленне уявлення дійсності, побудова схеми буття стосовно сьогодення, минулого і майбутнього
3) Використання мови для позначення мислених образів, здатність до комунікації
4) Найскладніший прояв інтелектуальної діяльності - абстрактне мислення
5) Регуляція окремих вчинків і поведінки вцілому
Згідно з думкою багатьох психологів, свідомість властива тільки людям і має такі функції:
1) пізнавальна - проявляється в накопиченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності
2) регулятивна - контроль поведінкових та емоційних проявів
3) прогностична - побудова образів майбутнього, плануванні подальшого життя
4) рефлексивна - пізнання людиною самої себе як суб'єкта психічної діяльності
5) комунікативна функція свідомості полягає в організації та підтриманні спілкування з іншими людьми.
Свідомість є особливою формою психічної діяльності, орієнтованої на відображення й перетворення дійсності. У зоні ясної свідомості знаходить своє відображення мала частина психічного.
Сигнали, що потрапили в зону ясної свідомості, людина використовує для усвідомленого управління своєю поведінкою. Інші сигнали психіка також використовує для регулювання деяких процесів, але на підсвідомому рівні.
Типові завдання, які часто трапляються у звичайній ситуації, людина розв'язує підсвідомо, реалізуючи автоматизми. Автоматизми підсвідомості розвантажують свідомість від рутинних операцій (ходьба, біг, професійні навички тощо) для нових завдань, що в даний момент можна розв'язати лише на свідомому рівні.
Підсвідомість - це уявлення, бажання, потягу, почуття, стани, психічні явища та акти, які колись упродовж життя "вийшли" зі свідомості, виявляються у відповідних ситуаціях ніби автоматично, без чіткого і зрозумілого усвідомлення, але за певних умов їх можна повернути назад і усвідомити.
Увага – це стан активної бадьорості, який характеризується готовністю виділити з багатьох подій найважливіше і відповісти на нього активною діяльністю. Це перша необхідна умова відбору інформації для будь - якої форми вищої нервової діяльності.
Розрізняють два види уваги:
1) мимовільна – пов’язана з безумовним рефлексом, не залежить від волі та свідомості, виникає без будь-яких зусиль з боку людини. Важливим джерелом мимовільної уваги є інтерес людини до певних предметів або явищ - читання цікавої книги, перегляд фільму;
2) довільна – це нервовий процес направленої свідомості, який є продуктом соціального розвитку особистості. Залежить від нашої волі. Довільна увага цілеспрямована, виникає внаслідок свідомо поставленої мети і потребує певних вольових зусиль. Вона здійснюється на фоні загальної бадьорості і полягає у відбиранні інформації через усвідомлення її значення.
Властивості уваги:
1) концентрація уваги – це стан свідомості, необхідний для того, щоб включитися в діяльність, зосередитися на завданні;
2) стійкість уваги – це здатність певний час зосереджуватись на сприйнятті даного об’єкта або завдання;
3) розподіл уваги – здатність людини одночасно концентрувати увагу на кількох об’єктах, що дає можливість виконувати одразу декілька дій;
4) переключення уваги – це зворотний бік розподілу уваги. Воно вимірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого;
5) обсяг уваги – це кількість об’єктів або їх елементів, які людина може одночасно сприйняти з однаковим рівнем якості і чіткості.
Емоції - психічні стани і процеси в людини та вищих тваринах; це відповідні реакції на зовнішні і внутрішні подразники, що проявляються у виді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні – негативні. Перші підвищують життєдіяльність організму; другі пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта.
Розрізняють первинні і вторинні емоції.
1) Первинні – переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб (страх, тривога, радість, гнів).
2) Вторинні – у людини формуються внаслідок її соціальності і усвідомлення власного "Я". Ці емоції непов’язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, пихатість).
3. Мова
Мова - засіб спілкування людей у формі усного мовлення, у формі письма чи знаків (символів). Мова людини сприяє спілкуванню, абстрактному мисленню, інтелектуальній діяльності, регуляції енергетичного і пластичного забезпечення функцій в організмі. Друга сигнальна система функціонує завдяки інформації, яка надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні мовні поняття.
Розрізняють три форми мови:
- слухову;
- зорову;
- кінетичну (письмову, жестів).
Реалізація кожної форми забезпечується функціонуванням відповідного аналізатора. Особливістю слухової форми мовлення є те, що звуковий потік розділяється на елементи (слова), кожен з яких утримується в чутливій пам’яті близько 0,01 сек., а потім відбувається консолідація слів у поняття. Таким чином, здійснюється дискретність інформації і виробляється зручна форма для фіксації у довгостроковій пам’яті.
У процесі мовлення беруть участь багато функціональних структур кори півкуль великого мозку, але окремі її ділянки відіграють найістотнішу роль у виконання цієї функції, тому їх називають мовними аналізаторами, або центрами мови. В задніх відділах нижньої лобової звивини знаходиться центр артикуляції та мови, або центр Брока. Його пошкодження звичайно призводить до втрати мови. У задній частині верхньої скроневої звивини розташований слуховий центр Верніке. При його ураженні втрачається здатність розуміти зміст слів.
На присередній поверхні потиличної ділянки знаходиться зоровий центр, пошкодження якого викликає втрату здатності впізнавати написане.
Мовна функція виконується, як правило, лівою півкулею великого мозку. Це спостерігається у всіх правшів і у 70% лівшів, що підтверджується як клінічною практикою, так і електрофізіологічним подразненням відкритої кори під час хірургічних операцій. А зони кори, що контролюють артикуляцію, локалізуються в обох півкулях великого мозку.
Основними функціями мови є:
- комунікативна (спілкування),
- мислетворча (формування й формулювання думки),
- фатична (контактоустановлювальна),
- репрезентативна (функція позначення світу речей),
- емотивна (вираження почуттів, емоцій),
- експресивна (самовираження),
- волюнтативна (волевиявлення),
- прагматична (ставлення мовця до висловлюваного),
- акумулятивна (нагромадження і зберігання інформації).
4. Дослідницький практикум
Тема: Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту
За відеороликом
5. Домашнє завдання
1) Зробити конспект
2) Виконати тестові завдання
Код доступу 697964
посилання
join.naurok.ua
join.naurok.ua
Увага!!! Тест активний до 26 квітня до 12.00
Немає коментарів:
Дописати коментар