Урок 15, 16
Тема: Ендокринні залози: будова, функції, захворювання та профілактика
1. Залози внутрішньої секреції.
Гіпофіз
Невелика (0,35—0,65 г), але дуже важлива багатофункціональна залоза внутрішньої секреції, яка розташована в порожнині черепа біля основи мозку під гіпоталамусом та зв’язана з головним мозком гіпофізною ніжкою.
1) Передня частка гіпофіза виробляє ростові та регуляторні гормони.
Гормон росту (соматотропін) визначає ріст організму в молодому віці. Гіпофункція гормону росту в дітей призводить до затримки росту (карликовість), при цьому пропорції тіла та розумовий розвиток залишаються нормальними. Гіперфункція соматотропіну гіпофіза в молодому віці викликає гігантизм, а в дорослих — хворобу акромегалію (порушення пропорцій тіла).
Біохіміки розробили метод синтезу генно-інженерного гормону росту людини. Він виділяється кишковою паличкою, у яку введено відповідний ген. Новий препарат пройшов клінічні дослідження та рекомендований для лікування дітей, у яких дефіцит гормону росту.
Інші гормони передньої частки гіпофіза (так звані тропні гормони) регулюють та координують роботу залоз внутрішньої секреції (щитоподібної, надниркових і статевих). Тому гіпофіз називають диригентом ендокринної системи.
2) Задня частка гіпофіза виділяє гормони, які виробляються в гіпоталамусі проміжного мозку. Антидіуретичний гормон (вазопресин) посилює процеси реабсорбції води в канальцях нефронів нирок, зменшуючи виділення сечі. За гіпофункції розвивається так званий нецукровий діабет. Це захворювання характерне різким зростанням добової кількості сечі (понад 5 л), але, на відміну від цукрового діабету, вона не містить цукру.
Інший гормон задньої частки гіпофіза — окситоцин — спричинює скорочення гладеньких м’язів статевих органів (особливо матки), тим самим впливаючи на виконання статевих функцій.
Ендорфін — гормон гіпофіза, який здатний угамовувати біль. Підвищений уміст цього гормону зумовлює піднесений настрій і спричиняє стан ейфорії — відчуття радості й задоволення без об’єктивних причин. Будь-яке переживання, пов’язане з коханням, творчістю, славою, владою, підвищує рівень ендорфінів у мозку.
Епіфіз, або шишкоподібне тіло
Маленька залоза, що міститься в головному мозку. В епіфізі виробляється гормон мелатонін, який контролює біоритми тіла (сон і неспання), гальмує передчасний розвиток й активність статевих залоз.
Секреція мелатоніну має добовий ритм, за якого максимальний рівень його утворення спостерігається вночі, світло ж гальмує цей процес.
Щитоподібна залоза
Це одна з найбільших (близько 40 г) залоз внутрішньої секреції. Вона розташована спереду по обидва боки від гортані та верхньої частини трахеї, нижче щитоподібного хряща. Складається з двох часток, з’єднаних тонким перешийком.
Клітини залози активно вбирають йод із плазми крові та накопичують його. Щитоподібна залоза продукує йодовмісні гормони, зокрема тироксин. Він сприяє процесам окиснення в клітинах; регулює обмін речовин, ріст та розвиток. Крім цього, гормони щитоподібної залози впливають на функції центральної нервової системи та поведінку людини.
Нестача гормонів щитоподібної залози в дитячому віці призводить до затримки росту, психічного й статевого розвитку (кретинізм) — діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, знижується обмін речовин, підвищується вміст вуглеводів у крові, затримується розвиток мовлення. Зовнішнє введення гормонів покращує розвиток, але повністю не нормалізує його. У дорослих за гіпофункції знижується обмін речовин, розвивається ожиріння, апатія, знижується температура тіла, шкіра стає більш товстою й сухою.
Для утворення гормонів щитоподібної залози необхідний йод (близько 0,3 мг на добу), який надходить в організм здебільшого з овочами та водою. Кількість йоду в повітрі, воді, ґрунті й рослинах у місцевостях, віддалених від моря, та в гірських районах незначна. Тому в мешканців цих районів може розвиватися йододефіцит, який є причиною захворювання на ендемічний зоб. Унаслідок зниження активності гормонів відбувається підвищення активності залози та значне її розростання.
Прищитоподібні залози
Невеликі парні залозисті утвори, розташовані на задній поверхні бокових частин щитоподібної залози. Іноді вони містяться в товщі тканини щитоподібної залози. Їх загальна маса не перевищує 0,36 г.
Гормон прищитоподібних залоз — паратгормон — регулює обмін і кількість Кальцію та Фосфору в організмі. Дія паратгормону подібна до дії вітаміну D. За недостатньої функції прищитоподібних залоз через зниження рівня Кальцію в крові розвиваються судоми.
Тимус, або вилочкова залоза
Розташований за грудиною, належить до імунної системи організму. Він досягає найбільшого розвитку на початку статевого дозрівання (11-14 років), після чого його тканина замінюється жировою.
Людина з вилочковою залозою, що нормально функціонує, має надійний імунітет. Основна функція цієї залози — вироблення гормонів та певних лімфоцитів, які відповідають за імунітет. Тимус, взаємодіючи з наднирниковими, щитоподібною та статевими залозами, впливає на ріст організму, статеве дозрівання, обмін Кальцію.
Надниркові залози, або наднирники
Невеликі парні органи (близько 15 г), що розташовані в черевній порожнині на верхніх полюсах нирок, що й спричинило їх назву. Вони складаються з двох шарів: зовнішнього — кіркового і внутрішнього — мозкового.
У кірковому шарі наднирників синтезуються гормони — кортикостероїди, зокрема кортизон. Вони регулюють водно-сольовий обмін, обмін органічних речовин та виділення статевих гормонів. Кортикостероїди відповідають за стійкість організму до інфекційних хвороб, пристосування до стресових ситуацій. Крім цих гормонів, у корі наднирників секретується незначна кількість статевих гормонів.
Мозковий шар наднирників тісно взаємодіє з нервами. Нервові імпульси спричиняють виділення гормонів — адреналіну та норадреналіну, які підсилюють роботу нервової системи. Ці гормони мобілізують ресурси організму, перерозподіляють функції органів, спрямованих на підвищення м’язової працездатності й виживання організму в умовах стресу. Норадреналін звужує всі кровоносні судини. Дія адреналіну різноманітніша: він звужує судини шкіри та кишечнику, розширює судини мозку та м’язів, підсилює розщеплення глікогену, активізує серцеву діяльність, зменшує больову чутливість.
2. Залози змішаної секреції
Підшлункова залоза
Це залоза змішаної секреції. Вам уже відомо, що її функція зовнішньої секреції полягає у виділенні підшлункового соку з травними ферментами через вивідні протоки у дванадцятипалу кишку.
Клітини підшлункової залози, що беруть участь у внутрішній секреції, розміщені у вигляді острівців. Вони продукують і виділяють у кров гормони інсулін та глюкагон, які регулюють вуглеводний обмін організму. Глюкагон активує процес перетворення глікогену печінки в глюкозу і збільшує її вміст у крові. Інсулін підвищує проникність клітинних мембран для глюкози, сприяє її переходу в тканини різних органів, насамперед у м’язи й печінку. Він зменшує вміст глюкози в крові, стимулюючи її перетворення на глікоген або використання як джерела енергії.
Підтримання вмісту глюкози в крові на постійному рівні в межах 3,5-6,0 ммоль/л життєво необхідне. За зниження її концентрації до 2,5 ммоль/л (гіпоглікемія) починається розлад діяльності центральної нервової системи, настає гіпоглікемічна кома (непритомність) і смерть.
Статеві залози, або гонади
Є залозами змішаної секреції. Це парні органи, у яких протікає розвиток і дозрівання статевих клітин (зовнішньосекреторна функція), а також продукування статевих гормонів (внутрішньосекреторна функція).
Естрогени утворюються в яєчниках, андрогени — у яєчках. У групі чоловічих гормонів (андрогенів) найактивнішим є тестостерон. Серед жіночих гормонів (естрогенів) найважливішим є прогестерон. Обидва типи гормонів є в крові будь-якої людини, але в жінок більший уміст жіночих гормонів, у чоловіків — чоловічих.
Статеві гормони беруть участь у розвитку статевих органів і формуванні вторинних статевих ознак, забезпечують формування статевої поведінки й розмноження, запліднення, розвиток зародка, нормальне протікання вагітності. Крім того, вони впливають на роботу нервової системи та психіку.
Профілактика захворювань статевих залоз невіддільна від заходів запобігання захворюванням статевих органів і спрямована на збереження репродуктивного здоров’я.
Значення деяких гормонів
Гормон
|
Місце синтезу
|
Функції
|
Вазопресин (антидіуретичний гормон)
|
Гіпоталамус
|
Зменшення діурезу (виділення сечі). Вплив на соціальну поведінку
|
Соматотропний гормон (гормон росту, СТГ)
|
Гіпофіз
|
Стимуляція синтезу білків і ростових процесів організму
|
Мелатонін
|
Епіфіз
|
Регуляція процесів росту і статевого дозрівання
|
Трийодтиронін і тироксин
|
Щитоподібна залоза
|
Регуляція процесів обміну речовин, росту й розвитку
|
Інсулін
|
Підшлункова залоза
|
Зниження рівня глюкози в крові
|
Глюкагон
|
Підшлункова залоза
|
Підвищення рівня глюкози в крові
|
Кортизол
|
Кора надниркових залоз
|
Стимуляція розщеплення білків, синтезу глюкози і глікогену, адаптація організму до стресу
|
Альдостерон
|
Кора надниркових залоз
|
Регуляція рівня йонів Na+, підвищення кров'яного тиску
|
Адреналін
|
Мозковий шар надниркових залоз
|
Підвищення частоти й сили серцевих скорочень, звуження капілярів у шкірі та внутрішніх органах. Підвищення рівня глюкози в крові
|
Норадреналін
|
Мозковий шар надниркових залоз
|
Загальне звуження дрібних артерій, підвищення кров'яного тиску
|
Естрогени
|
Яєчники
|
Розвиток вторинних жіночих статевих ознак, регуляція менструального циклу. Стимуляція росту й розвитку матки та плоду
|
Тестостерон
|
Сім'яники
|
Розвиток вторинних чоловічих статевих ознак
|
Прогестерон
|
Жовте тіло і плацента
|
Гормон вагітності
|
Окситоцин
|
Гіпоталамус
|
Скорочення гладеньких м’язів, викликає скорочення стінок матки при пологах
|
3. Профілактика захворювань ендокринної системи
Гіпофіз
Профілактика порушень роботи гіпофіза полягає в запобіганні травм голови, запальним захворюванням головного мозку, порушенням обміну речовин, кровопостачання гіпофіза й гіпоталамуса, що може спричинити функціональні й морфологічні зміни в їхніх тканинах.
Щитоподібна залоза
Йододефіцит — зниження вмісту йоду в організмі, необхідного для нормального функціонування щитоподібної залози.
За гіперфункції щитоподібної залози розвивається базедова хвороба, яка характеризується інтенсивним обміном речовин, збільшенням частоти серцевих скорочень, підвищеною температурою, збудливістю нервової системи, зменшенням маси тіла, вирячкуватістю очей. Щитоподібна залоза збільшується й виступає на шиї у вигляді зоба.
Йододефіциту можна легко й ефективно запобігти. Щоб зменшити недостатність йоду в харчуванні, застосовують методи індивідуальної, групової та масової йодної профілактики. Індивідуальна йодна профілактика полягає в уживанні продуктів з підвищеним рівнем йоду, а також лікарських препаратів, які забезпечують надходження фізіологічної кількості йоду в організм. Масова йодна профілактика вважається найбільш ефективним й економічно вигідним методом і досягається шляхом додавання солей йоду до найбільш затребуваних продуктів харчування (кухонна сіль, вода, хліб). Йодовану сіль використовує понад 70 % населення всього світу.
Паращитоподібні залози
При гіперфункції у кістках скелета утворюються порожнини, збільшується ламкість кісток, часто утворюються камені в нирках. При гіпофункції знижується вміст Кальцію в крові, спостерігаються судомні скорочення м'язів.
Наднирники
Недостатня кількість гормонів кори надниркових залоз спричиняє бронзову (аддісонову) хворобу, за якої відбувається зниження артеріального тиску, порушення функцій серцево-судинної системи й дихання, водно-сольового обміну. Шкіра набуває бронзового кольору, людина худне, стає слабкою, втрачає працездатність, у неї трапляються непритомність і судоми. Гіперфункція кори надниркових залоз призводить до раннього статевого дозрівання з різким припиненням росту.
Для запобігання захворювань надниркових залоз важливо зміцнювати психоемоційне здоров’я, загартовувати організм, уникати простудних захворювань.
Підшлункова залоза
Цукровий діабет. За підвищення концентрації глюкози в крові понад 10 ммоль/л (гіперглікемія) вона не утримується в плазмі й виводиться із сечею, оскільки за нестачі інсуліну проникність клітинних мембран зменшується. Клітини органів одержують недостатню кількість глюкози, порушується обмін речовин.
За значного збільшення вмісту глюкози в крові виникає гіперглікемічна кома. Так розвивається цукровий діабет. Для лікування цієї хвороби застосовують препарати інсуліну або речовини, що нормалізують обмін вуглеводів. Препарати інсуліну мають короткий період дії та вводяться щоденно.
Ознаки захворювання на цукровий діабет
• нестримне почуття спраги й постійного голоду;
• збільшення виділення сечі;
• зниження маси тіла;
• зневоднення;
• запах ацетону у видихуваному повітрі;
• в’ялість і сонливість.
Чинники, що підвищують імовірність захворювання на цукровий діабет
• нераціональне харчування і гіподинамія, що призводять до надлишкової маси тіла;
• спадкова схильність;
• стреси.
Для профілактики цукрового діабету необхідно раціонально харчуватися, постійно стежити, щоб не було зайвої маси тіла.
Слід вести здоровий спосіб життя, що передбачає постійну фізичну активність, адекватні фізичні навантаження, прогулянки тощо. Фізичне навантаження збільшує засвоєння глюкози тканинами, зменшує потребу в інсуліні, поліпшує кровообіг, сприяє схудненню, підвищує чутливість до інсуліну. Дуже важливо регулярно проходити медичний огляд з метою виявлення навіть незначного порушення рівня глюкози у крові.
Якщо виявлено захворювання на цукровий діабет, профілактика має бути спрямована на забезпечення хворому достатньої якості життя, усунення основних клінічних проявів захворювання, запобігання гострим та хронічним ускладненням цукрового діабету, нормалізацію маси тіла.
4. Домашнє завдання
1) Зробити конспект
2) Виконати тестові завдання
1) Зробити конспект
2) Виконати тестові завдання
Увага!!! Тест активний до 9 стравня до 12.00
Після виконання тесту пройти завдання з флеш-картками, що буде запропоновано нижче таблиці результатів
Після виконання тесту пройти завдання з флеш-картками, що буде запропоновано нижче таблиці результатів
Немає коментарів:
Дописати коментар