Урок 4. Зорова сенсорна система. Око. Гігієна зору.

Урок 4
Тема: Зорова сенсорна система. Око. Гігієна зору.


1. Загальна характеристика та будова

   Зорова сенсорна система – це функціональна система, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і формуванні зорових відчуттів.
  Орган зору людини сприймає світлові хвилі, що є електромагнітними коливаннями, у діапазоні хвиль від 400 до 800 нм. У людини – бінокулярний зір, який здійснює сприйняття подразнень одночасно з утворенням єдиного зорового образу.
     У людини зір бінокулярний, або стереоскопічний – бачення обома очима, що забезпечує чітке об'ємне сприйняття предмета та його місцерозташування в просторі. 
    Загальне поле зору, тобто простір, з якого сприймаються світлові сигнали при нерухомій голові та очах, становить 180°, а поле світлових сигналів, які забезпечують сприйняття об'ємності та просторового розміщення об'єктів, тобто поле стереоскопічного зору – 140°. 
  Органи зору людини дуже добре пристосовані до сприйняття світлової інформації і забезпечують сприйняття світла, сприйняття форми, розмірів, кольорів, визначення відстані, об'ємності предметів.

■ Білкова оболонка (склера) – зовнішня оболонка, яка містить колагенові волокна, захищає очне яблуко від пошкоджень та допомагає зберегти його форму.

■ Рогівка – прозора передня частина білкової оболонки, пропускає і заломлює промені світла та захищає око від пошкоджень.

■ Райдужна оболонка (іріс) – передня частина судинної оболонки з пігментом, визначає колір очей.

■ Зіниця – отвір у райдужці, який може змінювати діаметр за допомогою гладких м'язів, регулює надходження світла всередину ока.

■ Війкове (ціліарне) тіло – середній відділ судинної оболонки, що має війковий м'яз і зв'язки, може змінювати форму кришталика.

■ Власне судинна оболонка – це оболонка з густою сіткою кровоносних судин, забезпечує живлення ока.

■ Сітківка (ретіна) – внутрішня світлосприймальна оболонка очного яблука, яка містить фоторецептори, перетворює світлові подразнення в нервові імпульси.

■ Волога камера – прозора рідина, яка заповнює передню і задню камери ока та забезпечує живлення кришталика.

■ Кришталик – прозорий еластичний двояко- випуклий утвір, який може змінювати свою форму, забезпечує фокусування променів світла на сітківці.

■ Склисте тіло – прозора драглиста маса, яка заповнює очне яблуко, підтримує його форму та внутрішньоочний тиск.

■ Жовта пляма – ділянка в центрі сітківки, де містяться переважно колбочки, яка вважається місцем найкращого бачення.

■ Сліпа пляма – місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і не сприймає світла.

■ Повіки – складки шкіри з віями, що закривають око, захищають передню частину очного яблука від вітру, пилу, яскравих променів.

■ Окоруховий апарат – це посмуговані м'язи очного яблука, які, скорочуючись, забезпечують рухи очного яблука.

■ Слізний апарат – сукупність утворів, що виділяють і підводять слізну рідину, яка і буде змочувати, захищати і дезинфікувати поверхню очного яблука.

■ Кон'юктива – утвір ока, що вкриває задню поверхню повік і передню частину очного яблука, тому може охороняти око від зовнішніх впливів.

Будова зорового аналізатору


2. Особливості
    Промені, відбиті від предметів, на які спрямоване наше око, проходять через оптичну систему ока, до якої належать рогівка → волога камера ока → кришталик -> склисте тіло. 

   Ці компоненти заломлюють світло і спрямовують його на сітківку. Найбільш суттєву зміну напрямку променів здійснюють рогівка і кришталик. Зіниця, завдяки м'язам, може рефлекторно змінювати свій діаметр і забезпечувати надходження певної кількості світла на сітківку, чим запобігає її пошкодженню і збільшує глибину різкості. На сітківці виникає справжнє, зменшене і обернене зображення предмета. Складний процес сприйняття зорових подразнень починається на сітківці та закінчується в зоровій зоні кори великих півкуль. Сітківка, яка забезпечує сприйняття світлових променів містить фоторецептори. 
   Нервові імпульси, які виникають у сітківці, надходять по зоровому нерву в підкіркові (чотиригорбистість, зоровий горб) центри зору, а вже звідти – у кору потиличних часток мозку, де сприймаються у вигляді зорового відчуття. У мозку людини аксони від лівих половин сітківки очей спрямовуються до лівої половини зорової кори, а аксони від правих половин сітківки очей – до правої сторони. Аксони, що відходять від половин обох сітківок, пересікаються, і місце їх пересікання називається зоровим перехрестом, або хіазмою. 
   Кольори ми сприймаємо за допомогою колбочок трьох типів: колбочки І типу – реагують на червоний колір, колбочки II типу – на зелений колір і колбочки III типу – на синій колір. Відтінки та інші кольори спектра сприймаються за рахунок збудження колбочок у різних співвідношеннях. Білий колір виникає при одночасному збудженні колбочок трьох типів. Трикомпонентну теорію кольорового зору вперше сформулював у 1756 році М. В. Ломоносов, коли писав "про три матерії дна ока". Сто років по тому її розвинув німецький вчений Г. Гельмгольц. Людське око розрізняє до 10 мільйонів кольорових відтінків, але, на відміну від комах, не сприймає ультрафіолетового випромінювання. 
   Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалося на сітківці. Акомодація ока – це рефлекторний механізм, який забезпечує фокусування променів світла, що відбиваються від предметів, на сітківці ока. У людини він включає два процеси: рефлекторну зміну діаметра зіниці та заломлення світла за рахунок рефлекторної зміни кривизни кришталика. Акомодація забезпечує сприйняття предметів на різних відстанях. У випадку, коли світлові промені, пройшовши через оптичну систему ока, фокусуються не на сітківці, розвивається або короткозорість, або далекозорість.

Чи гарний у вас зір?

3. Гігієна зору
   Переважна більшість порушень зору пов'язана з недотриманням гігієнічних правил, травмами ока, порушенням обміну речовин. Найчастіше трапляються порушення заломлення світла – короткозорість і далекозорість, а також астигматизм, косоокість та ін. 
  
   Астигматизм — це досить поширена патологія рефракції ока, пов’язана з неправильною формою рогівки або кришталика. Буквальний переклад назви цієї хвороби з грецького означає «нездатність ока з’єднувати в одну точку падаючі на нього промені» (від грецького слова «stigme» — точка). У результаті людина бачить навколишні предмети викривленими, розмитими, а прямі лінії — зігнутими. 
  Рогівка і кришталик нормального здорового ока мають рівну сферичну поверхню. При астигматизмі їхня сферичність порушена, вона має різну кривизну за різними напрямками: більш щільна в одному напрямку й опукла в іншому, як, наприклад, узбецька диня-торпеда. Таким чином світлові промені, що проходять через деформовану рогівку або кришталик, фокусуються на сітківці не в одній точці, а відразу в декількох. Тому зображення сприймається оком нечітко. Як правило, астигматизм поєднується або з короткозорістю (міопічний астигматизм), або з далекозорістю (гіперметропічний астигматизм) 

   Короткозорість – порушення зору, пов'язане з фокусуванням променів від предметів перед сітківкою, унаслідок чого зображення віддалених предметів нечітке, розпливчасте. 

  Далекозорість – порушення зору, пов'язане з фокусуванням променів від предметів за сітківкою, унаслідок чого зображення близько розташованих предметів є нечітким. 

  Косоокість – захворювання очей, пов'язане з порушенням бінокулярного зору внаслідок порушення роботи окорухових м'язів. 

   Зовнішні частини ока доступні безпосереднім впливам зовнішнього середовища, що може зумовлювати запалення кон'юктиви (кон'юктивіт), рогівки (кератит) тощо. 
   Вікові зміни та загальні запалення можуть приводити до помутніння кришталика - катаракти. При порушенні нормальної циркуляції рідини в оці може підвищуватися внутрішньоочний тиск і розвиватися глаукома. Нестача вітаміну А спричиняє значне погіршення сутінкового зору, тобто так звану курячу сліпоту або ксерофтальмію. Порушення кольорового зору називається дальтонізмом, який спостерігається у 8% чоловіків і 0,5% жінок. Розрізняють кілька форм дальтонізму: протанопія – відсутнє сприйняття червоного кольору, дейтеранопія – зеленого, тританопія – синього. Дуже рідко виявляється повна кольорова сліпота – ахромазія. 
Основні правила гігієни зору 
• Уживання в їжу продуктів, які містять вітамін А (наприклад, морква, салат). 
• Категорична відмова від тютюнопаління й алкоголю. 
• Правильна організація освітленості робочого місця: наявність індивідуальних світильників; світло – зліва (для правшів); робоча поверхня не повинна давати відблисків. 
• Не слід читати лежачи, у транспорті. Рекомендована відстань для очей – 30-35 см. 
• Оформлення робочого місця в спокійних тонах (зелений і жовтий кольори). 
• Користування чистими засобами догляду за очима. 
• При яскравому світлі слід носити сонцезахисні окуляри. 
• При небезпечних роботах потрібно використовувати захисні окуляри. 
• Відстань від телевізора при перегляді телепередач – не менше 2 м і обов'язкове освітлення за рахунок прихованих джерел світла. • Виконання вправ для м'язів очей.

Про що може розказати ваш колір очей

Домашнє завдання
Зробити конспект
Виконати тестові вправи

Код доступу 134508
посилання
join.naurok.ua


Увага!!! Тест виконується до 28 березня до 20.00
Ще раз наголошую, що тест виконується ОДИН раз.





Немає коментарів:

Дописати коментар